Зимовий бал Рішельєвського ліцею

Епілог

 

Пані та панове! Mesdames et Messieurs! Ladies and Gentlemen! Мої хороші, вітаю вас! Не лише з очікуваним 14 лютого, а й із тим, що наше дійство таки відбулося!!!

Багато перешкод постало перед нами, безліч підводних каменів ховалося у течії, багато труднощів заступило наш шлях… До фінішної прямої, на жаль, дійшли не всі, але на великій дорозі завжди так. Ми навіть і не підозрювали, що, зверштою, із цього вийде справжня казка!

Після завершення будь-якої урочистості у мене завжди залишаються які-небудь зауваження до виконавців. Виглядає все це приблизно так:

1. «Ви всі молодці!» – поки адреналін захоплює, я всіх хвалю.
2. «Ви, звісно, класні, АЛЕ...» і почалося. Через пару годин чи вже наступного дня йде критика.

І так щоразу. А тепер уявіть. Після цього балу мені вперше (!) не хочеться нікому робити зауваження. Правда! Вперше так!..

Адже ми з вами зробили практично неможливе. Крупиця за крупицею, зернятко до зернятка вивчали нові і все більш складні па. Міліметр за міліметром ми наполегливо рухалися до поставленої мети. Як божевільні раділи своїм маленьким та великим перемогам, засмучувалися через невдачі, боролися з моїм кепським характером, зі своіми острахами і затисками, із хвилюванням і соромом, зі своєю лінню і нескінченою чергою «чому саме я?», «чому зараз?», «як ще раз?», «у мене, взагалі, сьогодні вихідний!». Можу сміливо констатувати: ВИ усе це успішно побороли.

Вперше в ліцеї подія ТАКОГО масштабу, і саме ви відіграли у ній головні ролі. Бал вписано у славетну історію Рішельєвського ліцею, і тепер кожен із вас – невід'ємна часина цієї чималої книжки. Більш того, ви самі написали ЦЮ сторінку, надавши ій право на існування, ви задали планку і не упустили її, не вдаривши обличчям у грязюку!

Будемо відвертими. Взагалі ви не геніальні танцівники, але! Те, що ви сьогодні витворювали (від слова "творити"), той продукт, що став результатом вашої праці, перевершив усі мої (і, думаю, не лише мої) очікування!

Дякую вам, мої танцюристи, за 3 місяці пекельної праці, божевільної роботи, одвічних кругів під очима через ранкові репетиції в наш єдиний вихідной, постійно ниючих спин, ліктів, колін та інших частин тіла через будь-якого предмету, що потрапив мені під руку (особливо через квіточки).

Дякую за експромт! Це був найкращий вальс у вашому виконанні і в моєму житті... Окремо дякую Давіду Робакідзе за те, що зрозумів мій меседж і підбив Сашка почати; Олександру Приходько, який без довгих роздумів запросив свою партнершу на імпровізацію; Еріку Загорію, який миттєво відреагував на хвилювання серед хлопців. І, звісно, окрема вдячність їхнім дамам: Маші Кіровій, Лізі Радчук, Насті Гудковій за те, що вони, відкинувши тінь зніяковіння, послідували за своїми кавалерами.
Це ті пари, що змусили мене радіти, як немовля! Так я зазнала ЩАСТЯ!
ВЕЛИЧЕЗНЕ дякую всім без винятку парам! Зізнаюся, я не очікувала, що на танець здіймуться всі. Точніше, я була впевнена як раз у зворотньому! Але, коли одна за одною встали всі 12 пар, у мене на очі набігли сльози (цьому є свідки). Так я зазнала ГОРДІСТЬ!

Я рада, що працювала з вами! Щаслива, що змогла чомусь навчити вас, і та імпровізація є тому доказом!

Що ж, мої любі, авантюра вдалася!

Хореограф-постановщик і творчий натхненник

Катерина Ковальчук

P.S. Адміністрація ліцею щиро вдячна адміністрації та учням ОТХУ за активну допомогу в підготовці балу. Також висловлюємо вдячність чудовому оркестру під керівництвом Ярослава Хало, а також усім випускникам та батькам, які допомогали в організації заходу. І окрема подяка танцівникам за їхні зусилля.

Всі фотографії високої якості (для друку) можна завантажити ТУТ