Похід групи Валерія Яковича
| Склад групи: | 1. Колебошин Валерій Якович 2. Уманець Олександр Олександрович (штурман) 3. Колебошин Олег Валерійович 4. Артюх Олександр (11-Ф) 5. Асафайло Вадим (11-Ф) 6. Варєшкін Олександр (11-Ф) 7. Кібаров Роман (11-Ф) 8. Флейта Дмитро (11-Ф) 9. Чайковська Ольга (11-Е) 10. Вірніна Ольга (10-Ф) 11. Володько Юрій (10-Ф) 12. Олех Георгій (10-Ф) 13. Пенькова Марина (10-Ф) 14. Синько Анастасія (10-Ф) 15. Зозулевич Борис (випускник) 16. Коновороцький Данило (випускник) 17. Мойсеєв Юрій (випускник) 18. Півторак Олексій (випускник) 19. Соколик Борис (випускник) 20. Юров Євген (випускник) |
Маршрут групи: Сімферополь - - скалодром у г. Таш-Джорган - - Ангарський перевал - - Чатир-Даг - - Галявина МАН - - урочище Тірке (джерело) - - Перевальне - - Сімферополь. |
Бортжурнал групи Валерія Яковича Колебошина
День 1 (середа 29.04) (Вадим, Оля)
Ліцей. На цей раз пригоди почалися ще раніше і веселіше. Тільки прийшлов В.Я., відразу змінився затверджений список нашої групи. Борис Зозулевич, який придбав квитки, проте не сповістив про це Валерія Яковича, був внесений до нашого списку і, відповідно, завантажений спільним майном, яке деякі учасники вважали зайвим у себе в рюкзаках.
Оля Чайковська бігала між учасниками, уточнюючи, о котрій вирушає потяг. Він відправлявся о 7:30, але вона чомусь думала, що об 11:30, їй, нібито, сказав це В.Я. Як з’ясувалося пізніше В.Я. сказав так нібито не лише Олі. Ми зажурилися через втрату 5 кг цукру. Вирішуючи проблему з цукром, ми ледве не втратили свій транспорт. Втративши всяку надію на цукор, ми поквапилися до потягу, проте затори на дорогах змусили В.Я. здійснити перехід прямісінько в Одесі.
Цукор чекав на нас у потяга. Його привіз Флейта, і тут дехто згадав, що він теж їде з нами. Ми швидко розмістилися у вагоні і вирушили. Все, що відбувалося далі, відрізнялося залежно від того, де ми знаходилися. Жора Олех гастролював потягом зі своїми концертами. Хтось пив чай. Проте більш за те мене вразило, що Варєшкін о 3 годині ночі відмовився від плавленого сирку. А так нічого особливого.
День 2 (четвер 30.04) (Вадим, Оля)
Ранок в потязі починається з того (що ні для кого не є таємницею), що всі прокидаються (ха-ха-ха). Ми зібрали наші рюкзаки і вийшли на перон. Закупили продукти. Коли ми шукали, чим би дістатися до місця, до нас причіпився якийсь водій. Нам було запропоновано поїхати з комфортом, але ми - горді - залізли в тролейбус. На радість місцевих жителів несподівано двері тролейбусу закрились, і частина групи з керівниками залишилася по той бік!
Абияк діставшися до місця стоянки і перехопивши смачненького, перша частина вирушила підкорювати скелі. В цей час решта групи залишилася у таборі. Нашим дорученням було приготувати обід. З чим ми успішно і швидко впоралися, приготував французький суп =).
У вільний час, який лишився, ми вигадали багато нових креативних пісень під усім відому нам :
" F# G E". Чому півгрупи починає голосно реготати при її озвученні, залишиться невеличкою таємницею.
У цей час та частина, що покинула нас, запізнювалася на 30 хвилин. Ми почали хвилюватися, а суп холонути. Але несподівано вони прийшли. Відбулася обідня трапеза, тепер друга група пішла на «вихід у скелі»!
Після інструктажу і блискового виходу Юрка Володька пішли перші добровольці. Зауважу, що після першого підойму і росту адреналіна в крові підійматися хочеться нескінчено! Особливо дехто відзначився, спустившись униз головою. Після цього стався спуск у печеру, що була більше схожа просто на дірку в скелі. Закінчили ми уже в темряві. Здається, після цього уже нічим не злякати. Усі можуть пишатися собою. Смачного, у нас вечеря!
День 3 ( п’ятница 1.05) (Настя, Марина)
Ранок почався зі дзвінкого гуркіту сокири. Виявилося, це прокинувся Асафайло! Наші чергові встали рано і приготували смачну кашку-вівсяшку, якої виявилося рівно стільки, щоб насипали кожному в тарілку. А потім усі згребли свої речі до рюкзаків і вирушили тим же шляхом, яким прийшли сюди день тому. Йшли хто як, а я під музику, тому було не надто нудно.
Дійшовши до знайомої зупинки, ми сіли в жовту маршрутку і доїхали до вокзалу, де чекали доки ми виїдемо кудись. А ще був дощ! Через годину ми вирушаємо. Можна покімарити на рюкзаках, гітарі та іншому.
Ще через годину ми поїхали на тролейбусі, де теж можна було поспати. Що було за вікнами - не знаю, не дивилась. Але, напевно, якісь ліси та будівлі. Ми невдовзі приїдемо і кудись попішкодралимо, так що усе чудово.
Ми вийшли з тролейбусу. Знайшли, де залишити рюкзаки. Розвіявся туман, і ми пішли на Чатир-Даг. Дорогою нам заважав йти дивний мотоцикліст. Ми йшли вгору, вгору… Але потім ми помітили обвал, але не злякалися і вирушили камінням вгору. Після каміння була снігова вершина, якою ми… (далі текст відсутній, бо пішов сильний дощ і стемніло, а ще треба було йти допомогати готувати вечерю).
День 4 (субота 2.05) (Боря Зозулевич)
Планувався ранній вихід, і багато хто дійсно прокинувся доволі рано. На сніданок були дивні мозкоподібні (а може більше схожі на хробаків?) макарони. Зібралися доволі швидко. Чимало хто вже був готовий із рішучими виразами обличь закинути рюкзака на плечі…
... а тут почався дощ. Ні, не злива, не град і не буревій, просто довгий, нудний мрячний (і не дже) дощ, мабуть, найнеприємніший. І ось плани руйнуються. Пропали рішучі вирази обличь, із наметів лунав сміх, а декотрі (зокрема і я) встигли уже зібрати намети і так і лишилися біля вогнища… Були спалені усі дрова, і навіть трохи більше. Голосно грали в мафію. Хтось травив дурні жарти, хтось не дуже дурні…
До 3-ої години (час пам’ятаю дуже приблизно) табір почав готуватися до другої ночівлі на тому ж місті. Укріпили вогнище, накрили намети, спорудили тент. У розпалі імпровізованого суботнику невідомо звідки з’явився В.Я. і заявив, що після обіду ми переходимо до піднижжя Демерджі… Хтось зрадів, хтось не зовсім. У будь-якому випадку гречка стала помітно смачнішою після цієї заяви.
Йшли бадьоро. Уже було незрозуміло, коли йде дощ, а коли ні. Навпомацки було важкувато визначити які речі мокрі, а які сухі. Хоча сухих речей, мабуть, зовсім не лишилося. Все сире…Під ногами гучно чавкало…
У подніжжя Демерджі на нас чекав натовп туристів. Якісь дивні ритуали і голосне перешіптування. Допомогли Жорі розвести багаття, але (о, диво!), полум’я не давало тепла. Розчулені ліцеїсти (і не тільки вони) пхали у вогорь руки, обличчя і (не побоюся цього слова) попу. Жора благословляв усіх, а Олег засмутився і пообіцяв завтра прослідкувати, щоб розпалювання багаття обійшлося без подібних дивацтв…
День 5 (неділя 3.05) (Данило, Боря С., Льоша П,)
Спільний підйом був намічений на 8:00. Через жахливий дубняк більшість прокинулася десь о 6-ій, і разом із черговими намагалася розпалити вогнище. Багаття так і не зайнялося до путя, але вийшло сонечко, і всі вийшли грітися на галявинку і їсти кашку. А тут зненацька налетів туман, вогонь згас і чаю так ніхто і не дочекався.
Швидко зібравши речі, ми полізли на Демерджі. Підйом видався не таким страшним, як ми очікували. Дорогою ми зустріли череду конів, які були доволі милими, хоча й смерділи. Після зустрічі з кіньми ми продовжували йти вгору по багнюці. Але незабаром ми піднялися до верхівки (доречі, на самій верхівці побувало 4 чоловіка). Потім налетів туман, а потім ще й мерзотний дощ.
Багнюки стало взагалі неміряно, але, на щастя, ми йшли вже відносно рівною місцевістю. В.Я. йшол повільно, тому у нас було багацько незапланованих привалів. Потім ми дісталися до цього місця і зупинилися на обід. Через 10 хвилин нам оголосили, що тут ми залишаємося до завтра.
Ми розклали намети, чергові приготували їжу і всі зайнялися своїми справами. Після марного проведення часу («зайняття справами»), всі схилися до того, щоб убити час, граючи в мафію, і чим більше підключалося людей, тим більше розростався тваринний інстинкт убити сина першим, а так як доця була комісар - її валили другою (double kill).
Потім раптово з’явився невідомо звідки вусатий дядько, і скомандував знову зайнятися своїми справами, тобто закинути речі в намет і колоти дрова. Особливо виділялися серед лісорубів дві дівчинки з незламним бажанням і кров’ю в очах.
Під час і після знищення дрів лунала музика у виконанні сини, котрий, як на мене, грав у різних піснях одні й ті ж самі акорди. Після однотипової гри за гітару бралися Боги гітарної майстерності. Першим на черзі був Божина Сокіл, при вигляді майстерності якого вусатий дядько дико прозрів і зрозумів, що це все ж Бог не лише гітарної майстерності, а й підвешеного язику. Пізніше по черзі бралися за гітароньку Груз і Юзер. Ну а далі хтось задивився на вогнище, а хтось творив неймовірні речі, ловлячи зв’язок на телефон. А Груз з Льошою пійшли в сусідній табір до дивних дядьків, які грали на незрозумілому інструменті й здивованно спостерігали за нами, щоб розжитися на цигарки.
Взагалі, писати більше нічого, усіляка маячня в голову не лізе більше, так що ми прощаємося (окрема подяка Борюсіку).
P.S. Льоша-несучий маячню;
Груз, не туши об картон;
Спеціально для МАЛИХ.
День 6 (понеділок 4.05) (Рома)
Зрештою, 4 травня - це вже кінець походного сезону в ліцеї, тому згадаємо, що цікавого і корисного цей похід нам дав:...
...Ні, напишемо про сьогодні. Прокинулися, як звичайчно, проте спали без ранньої побудки. Це не допомогло – ранній підйом у нас у крові. А на сніданок, на здивування табору і щастя Асафайло, була смажена картопля Олегом Валерійовичем (з кетчупом на додаток).
Домоворилися зачекати Павла Андрійовича у таборі. Чекали і пили чай, пили чай і чекали. Раптом, несподівано для нас, пустився дощ! Але ми не розгубилися, кинули пити чай і пішли, не дочекавшися другої групи, звалили з табору на зустріч тролейбусу і Макдаку :D
Дорогою на Сімферополь прийшлося їхати маршруткою, що завдяки нам була заповнена повністю. Зате було тепло їхати :).
Нарешті ми на вокзалі, сидимо в Макдональдсі, травимося гумовою їжою і радіємо. Радіємо тому, що 4 дня тому ми зайнялися скелелазанням, 3 дня назад піднялися на Чатир-Даг, на другій стоянці милувалися гарним видом на Алушту, а вчора пережили 15 км американських гірок з рюкзаками. Попереду потяг, шоколад, Одеса, душ і м’яка постіль.
Чергові
1 день: Пенькова Марина, Синько Настя, Олех Гоша, Володько Юра.
2 день: Мойсеєв Юра, Чайковська Оля, Асафайло Вадим.
3 день: Соколик Боря, Коновороцький Данило, Юров Євген, Півторак Олексій.
4 день: Варєшкін Сашко, Зозулевич Борис, Артюх Сашко, Кібаров Рома.
5 день: Флейта Діма, Вірніна Ольга, Колебошин Олег Валерійович.
Охоронець вогню – Георгій Олех.
